- Назвіть три найбільш вдалих приклади інфографіки, яка зроблена українськими спеціалістами?

Ігор Дудник:
Найкращий приклад української інфографіки за останній час і взагалі за всю її історію, то є інтерактивна карта результатів президентських виборів 2010 на УП.

Аргументовував колись у себе у блозі. Далі я би відзначив роботи Сергія Васильченка. Там є, звичайно, огріхи: «зафарбовування» БЮТ сердечками – дуже ріже очі та ін., але загалом підхід – докладна електоральна географія за районами – дуже вірний. Тобто тут є феномен максимальної докладності (рос.: падробнасті).
Третьою я назвав би якусь якісну розворотну інфографіку з журналів УТ, Фокус чи Корреспондент. У кожному з нах було кілька таких робіт, і якусь одну визначити досить складно – вони всі на рівні. Ну наприклад ця і ця.

Андрій Зінченко:
Якщо чесно, останнім часом маю змогу бачити лише телевізійну інфографіку і вона жахлива. Не хочу бути несправедливим до колег по цеху – не відслідковував.

Ігор Коновалов:
На жаль, я не дуже часто стикаюсь з іфнографікою інших спеціалістів. Обіцяю виправитись найближчим часом :) Але в цілому, дуже професійну інфографіку роблять в UMS.

Сергій Кравцов:
Пропущу этот пункт, не люблю оценивать чужие работы.

Олег Онисько:
Окремі приклади назвати важко – хоча б тому, що не маю змоги відстежувати усіх. Але точно варто відзначити:
1. «Газету по-киевски» (Олександр Шингур). Власна інфографіка, масштабне використання з текстом (на полосу і на розворот), зрозумілість, добре вивірена кольорова гама. Чітке розуміння того, що основне завдання інфографіки – донести інформацію, а не просто прикрасити полосу.
2. «Інформатор» (Олег Слюсарчук). Майстерне адаптування агентської інфографіки під дизайн видання; виразний графічний підхід до створення полоси (розвороту) як цілісного об’єкту із застосуванням власної інфографіки.
3 «Український тиждень» (Андрій Єрмоленко). В цьому випадку, подобається не так виконання (хоч і на високому рівні), як задум (напр., податки – недогризки яблук).

Олег Слюсарчук:
Конкретно назвати якусь інфоргафіку важко. Варто відзначити графіку, яку робить «Український Медіа Сервіс», оскільки засновники агенції були не тільки піонерами розвитку інфографіки в України, але також першими, які запропонували графіку як самостійний продукт медійного бізнесу.

Серед наших друкованих видань, котрі ефективно використовують цей медіа продукт можна назвати «Український тиждень». Цікаво, що журнал підбирає теми, орієнтуючись на вітчизняні новини та події, гарно малює історію України. Мабуть можна зауважити, що Український тиждень сміливо малює оригінальну графіку, не зациклюється на сьогочасних, так би мовити «швидких» новинах.

Також слід відзначити журнал Кореспондент, який робить графіку на міжнародні теми, малює наприклад, різноманітні науково-технічні винаходи, і ця графіка конкурентоздатна, оскільки відповідає світовим тенденціям.

Серед газет виділяю «Дєло» і «Газету по-київськи». І це все. Решта видань, або купують інфографіку, або, так би мовити, змальовують.

Інші дискусії:

Хто ці люди?

Чи є майбутнє у української інфографіки? (частина перша)

Чи є в українській інфографіці найкращі зразки? (частина друга)

Поради редакторам газет щодо інфографіки (частина третя)

Які предмети слід викладати у школі інфографіки? (частина четверта)

Навіщо інфографіка читачам, журналістам, редакторам, власникам медіа? (частина п`ята)