Павло Шорох — керівник відділу інфографіки та анімації РІА Новості, колишній арт-директор інфографічного журналу “Все ясно” спеціально для “Вме100слов” аналізує інфографіку чотирьох українських тижневиків.

Почали ми з “Українського тижня”.

— Ну, це чисто журнальна історія. Кожен журнал в залежності від свого підходу, і від того наскільки гумор йому притаманний, вирішує – робити подібні речі чи ні. Ну, кольрокорекція… когось така влаштовує, когось ні.

Першу інфографіку Павло прогортав непомітивши (і це теж показово).

Поглянувши на наступну інфографіку Павло задумався.

— Я завжди казав, що читання починається зліва-направо, згори-вниз. Тут же, я так розумію, початок схеми ось:

— Зелені, сині і червоні лінії… я не бачу легенди. Ага, ось тут колір іде звідси, да. Але це, знову ж таки, погано читається, це арабський варіант. Його би отак перевернути — було би значно краще. Але варто відзначити, що сама схема зроблена досить акуратно. Немає якоїсь аляповатості. Але взагалі-то не дуже зрозуміло. Може це пов”язано ще з тим що мова не російська, але все ж таки хороша інфографіка має бути зрозумілою з візуального ряду. Текст в інфографіці — то лише коментар.

Далі Павло взяв до рук “Фокус”.

— Ну, знаєте, я не дуже люблю ставити на фотки. Я знаю, що у багатьох людей є таке бажання: якщо матеріал про машини, то вони ставлять машинки. Це дуже популярний підхід, часто Ітар-Тасс так робить. Я вважаю, що це абсолютно не обов`язково.

— На знаю навіщо тут дизайнер ці вертикальні лінії зробив, але ж слово “сентябрь” можна було замінити 09. і т. д. і ці цифри прекрасно стануть горизонтально.

Наступну інфографіку Павло перегорнув непомітивши, а коли на наше прохання повернувся до неї, сказав:

— Прошу вибачення. Ааа, це Марс-500? — посміхнувся і став уважно розглядати, — хм, справа в тому що ця історія не стоїть на Марсі, вона у приміщенні, в ангарі… Ми теж це робили, і теж 3d… Зразу можу сказати в чому дуже сильна помилка: масштаб не відповідає.

А якщо тут скло, то треба було робити ці речі прозорими. Крім того, графік дуже однотонний — я його власне тому і прогортав, бо оку немає за що зачепитися. Тут в чому проблема… якщо би тут був введений активний кольоровий елемент — червоний, зелений, будь-який колір — вже був би зовсім інший ефект. А так: фотки жовті, фон жовтий, текст жовтий, плашки жовті, все жовте, і це все перетворюється в одну пласку історію.

І за фотографічну точність цієї конструкції я не ручаюся… бо тут, якщо не помиляюся має бути емуляція виходу в космос… це журнал за який місяць? За квітень? Дивно! На сайті цієї програми є фотографії цього комплексу з усіх боків, а це дуже схоже, а те, про що говорили тоді, коли комплекс був ще не побудований. Ну, от дивіться, інфографіка — це в першу чергу інформація, і якщо у малюнку допустити такі значні неточності, то це все одно що у статті написати неправду.

Наступним був журнал “Корреспондент”.

— Хм, якщо художник хотів показати, що все зводиться до одного, то необов`язково з усіх точок малювати стрілочки. Можна було би зробити якусь спільну, напівпрозору стрілку, адже ніхто не буде водити пальцем по цим стрілочкам, стежачи куди вони ведуть.

Кружочкі бачу, палітра хороша, але знову ж таки: тут кружечок стоїть на районі, кружечок на районі, кружечок на районі, а тут поряд з районом (прим.: мова йде про карту світу вгорі і кружечок поряд з нею, а не на ній). Що це значить? Я спершу подумав що це локатор.

Взагалі-то що ця схема показує? В якій області народилося найбільше політиків?

— Ні, вона показує, скільки на сьогоднішній день в кабміні вихідців з регіонів, і з яких саме.

— Ну, чи потрібна була тоді ця складна конструкція?

У наступному графіку, вірніше у його частині — круговій діаграмі Павло звернув увагу на технічний момент “брудного кольору”, коли у автоматично зроблених в Ілюстраторі кругових діаграмах варто вручну перефарбовувати деякі частини у чисті кольори.

— “Наши в сєті”, кількість українських інтернет-користувачів. А це що? — спитав Павєл показуючи на Норвегію, — 90,9 українців живе в Норвегії, да? А тепер читаемо вгорі: “Поширення інтернету в європейських країнах”, але це я можу і не прочитати. Я бачу заголовок: “Наши в сєті. Кількість українських інтернет-користувачів, млн. чел.”, і тут я дивлюся праворуч і бачу, що у Швеції 89,2 млн. українських інтернет-користувачів. Тут проблема подачі інформації. Левову частину площі займає абсолютно інша історія, ніж про яку йдеться у заголовку графіка. Чому другорядна історія займає стільки місця? Тут головне це:

З цієї інформації треба було робити карту. Це головніше. Як схема називається, те вона і повинна показувати, а тут 3/4 схеми не має ніякого стосунку до заголовку.

Наступною була інфографіка «Прогулка в облаках». Паша довго намагався зрозуміти, про що ця інфографіка, де знаходиться легенда, і про що вона говорить, є це інфографіка до рекламної статті чи ні, переплетіння ліній маршрутів, і т ін.

«Як би зробив я – розвернув би карту трохи, щоби змінити ракурс, і поставив би блоки з інформацією про авіакомпанії поряд – це ж аналогічна інформація, яка краще сприймалася б стоячою поряд, — сказав Павєл. — Я можу пояснити, чому саме так зробили у даному випадку, автори просто забивали пусті місця, і це є помилка».

Також Павєл відзначив, що показувати величиною кружків різницю вартості квитків, у даному випадку не варто – забагато кружків, і вони не настільки відрізняються, щоби ця величина була інформативною.

- Але, з іншого боку, подібну авіаційну схему інакше зробити важко, і дугоподібними лініями показують маршрути всі, тобто підхід правильний, і це є стандартна подача саме авіаційної тематики.

Перегортаючи далі, і дійшовши до наступної інфографіки, Павєл сказав:

- А ось ця мені подобається! Дуже інформативно, так як треба! Але трохи завелика, займає забагато місця. Можна було би її зробити на колонку менше.

На наступній сторінці, інфографіка спочатку була сприйнята як таймлайн (однотипне перерахування подібних речей, побудоване послідовно), але придивившись сказав: «Так це ж треба було карту малювати! Тоді було би набагато зрозуміліше. Адже мова йде про найбільш небезпечні міста Штатів. І взагалі, що є головним? Не кількість населення, яка зараз винесена на перше місце, а кількість злочинів, про які, власне, ця інфографіка».

«О! Подібне ми теж робили нещодавно, – сказав Павєл, побачивши інфографіку «Героїновий путь». – Але об’єм наркотрафіка ми показували величиною стрілок, а не кружечків. Йопт, так це ж Ітар-Тасс». Далі розгдядати цю інфографіку він не став.

Останнім Павєл переглянув журнал «Країна», від якого в інфографічному плані м`яко кажучи здивувався. Єдина інфографіка виглядала жахливо. Короче, дивиться самі:

Павєл прокоментував її відповідно. А те що він побачив на сторінці 31 його взагалі ввело в оману.

«Инфографіка це чи ні, сказати дуже складно», – почесав потилицю Павєл.

Наприкінці розмови, на наше прохання, Павєл узагальнив кращий та гірший досвід українських тижневиків з погляду інфографіки:

«От в цьому («Тиждень») мені сподобалась ручна подача, і макет дуже хороший. Ну цей («Країна») найгірший. Тут («Фокус») взагалі непогано, але найцікавіша інфографіка зроблена монотонно-кольорово і вводить в оману читача, тому що далеко не всі данні відповідають дійсності. І про «Кореспондент» – в цьому журналі інфографіки найбільше, але вона здебільшого не є якісною – вона сира».

P.S.: Щиро надіємося, що професійний погляд з боку незаангажованої людини буде цікавий і корисний людям, які більше чи менше дотичні до виготовлення української інфографіки.